Ukrainian_Inquisition
Новичок
- Регистрация
- 17 Апр 2024
- Сообщения
- 4
- Реакции
- 3
Вас вітає Українська Інквізиція!
Cьогодні буде тріп репорт на марки ЛСД-25 від магазину Chilly Willy Shop, або історія про мандри по Лісу Величних Фракталів
ДИСКЛЕЙМЕР: Психоделічні речовини діють на кожного по-різному. Також дуже важливим є Сет (настрій) та Сеттинг (де проходить тріп). Ваш тріп з високою вірогідністю буде дуже відрізнятись від мого.
ДИСКЛЕЙМЕР: Психоделічні речовини діють на кожного по-різному. Також дуже важливим є Сет (настрій) та Сеттинг (де проходить тріп). Ваш тріп з високою вірогідністю буде дуже відрізнятись від мого.
-=Опис речовини, магазину, і тестера=-
Речовина: ЛСД-25 
Потужність: 220 мкг
Кількість використаного: половина марки (~110 мкг)
Посилання на сторінку продавця: https://rcclub.com/threads/prajs-kontakty-opisanie.122/
Сет та Сеттинг: Не сильно людний лісопарк, гарний настрій, а також мій друг - Провідник. Причиною спробувати саме ЛСД була цікавість, і можливо тому я не отримав якихось сильно філософських думок, але про це згодом.
Тестер: Ч, 25р, 179 см/~90 кг
Отримання товару: стандартне придбання, доставка поштою
Толер: відсутній, перший раз
Кросс-толер: ганжа попереднього дня
Потужність: 220 мкг
Кількість використаного: половина марки (~110 мкг)
Посилання на сторінку продавця: https://rcclub.com/threads/prajs-kontakty-opisanie.122/
Сет та Сеттинг: Не сильно людний лісопарк, гарний настрій, а також мій друг - Провідник. Причиною спробувати саме ЛСД була цікавість, і можливо тому я не отримав якихось сильно філософських думок, але про це згодом.
Тестер: Ч, 25р, 179 см/~90 кг
Отримання товару: стандартне придбання, доставка поштою
Толер: відсутній, перший раз
Кросс-толер: ганжа попереднього дня
-=Тріп репорт=-
Початок цієї дивної пригоди я думаю краще почати з саме придбання квитків. Вони були придбані у Chilly Willy Shop, придбання, доставка та Стелс були як завжди швидко і без проблем. Після невеликої затримки через справи у Провідника ми домовились зустрітись, і ось, прохолодного травневого дня ми вирушили у подорож.
00:00 - Мій квиток на Міжпланетний Експрес був успішно валідований. Квиток смаку не мав, крім легкого присмаку паперу.
00:00 - Мій квиток на Міжпланетний Експрес був успішно валідований. Квиток смаку не мав, крім легкого присмаку паперу.
00:00-00:45 - Нічого не відчуваю. Сидимо під деревом, теревенимо з Провідником за Життя, Всесвіт та все інше. Про себе думаю що в теорії вже повинно щось статись, може квиток прокапаний нерівномірно був і у мене кількість речовини мала…
00:45-00:50 - Я починаю відчувати легкість і ейфорію всередині. Теревенити стає набагато легше, все стає якимось ніби трохи кращим. Далі час стає штукою дуже відносною, буду намагатись писати як воно було
01:00 - Я сиджу, концентрую увагу на землі під ногами, яка вкрита купою білого, наче сніг, насіння дерева. Через деякий час я розумію, що у мене перед ногами не просто насіння і земля, а маленьке місто. Гілочки дерева стають пагорбами, купи білого насіння ввижаються як будинки, між якими пролягають звивисті земляні дороги, а малі зелені травники стоять немов ліхтарі. Це виглядає просто прекрасно. Поки ми теревенимо я дістаю телефон щоб щось показати Провідникові і натрапляю на фото квітки. І тут, як то кажуть, розумію, що Міжпланетний Експрес вже вилетів. Пелюстки на зображенні розпливаються, як ніби квітка колихається від вітру. Мені це здалося настільки гарним, що я секунд з 20 просто сидів і дивився з посмішкою на фото.
00:45-00:50 - Я починаю відчувати легкість і ейфорію всередині. Теревенити стає набагато легше, все стає якимось ніби трохи кращим. Далі час стає штукою дуже відносною, буду намагатись писати як воно було
01:00 - Я сиджу, концентрую увагу на землі під ногами, яка вкрита купою білого, наче сніг, насіння дерева. Через деякий час я розумію, що у мене перед ногами не просто насіння і земля, а маленьке місто. Гілочки дерева стають пагорбами, купи білого насіння ввижаються як будинки, між якими пролягають звивисті земляні дороги, а малі зелені травники стоять немов ліхтарі. Це виглядає просто прекрасно. Поки ми теревенимо я дістаю телефон щоб щось показати Провідникові і натрапляю на фото квітки. І тут, як то кажуть, розумію, що Міжпланетний Експрес вже вилетів. Пелюстки на зображенні розпливаються, як ніби квітка колихається від вітру. Мені це здалося настільки гарним, що я секунд з 20 просто сидів і дивився з посмішкою на фото.
1:15 - 1:25 - Ефекти стають сильніше. Судячи за все Міжпланетний Експрес відвіз мене у Ліс Величних Фракталів, тому що я дивлюсь і бачу, що дерева далеко від мене повільно починають формувати геометричні відображення. Теревеніти стає важко, думки плутаються, а дивитись на фрактали стає дуже цікаво і захопливо. Провідник розпалює багаття, проте чомусь дивитись на вогонь мені не дуже сподобалось, але від вогнища тепло і дуже приємно, особливо у цей на диво прохолодний день. А ось як тільки вогонь догорів, то свіжий попіл був просто чимось неземним. Він переливався червоним та синім кольором і здавалося, що земля повільно його поглинає.
~ 1:30 ~ 2:30 - Розмовляємо про абстрактні теми. Наприклад розмовляли про технології, Кіберпанк (2077), і про те, що коли з’являться повноцінні інтерфейси вводу в мозок, то перше, що зроблять, це таку хрінь, як зараз у мене робиться. Фрактал стає більшим, увесь ліс навколо стає як дзеркальний лабіринт, і фрактальне зображення стає дуже гарним, чистим, як ніби там справді нескінченний шлях з дерев. Також я цікавився, як Гоффман допетрав поїхати на велосипеді в такому стані, як я зараз. Я б перелякався всмерть думаю. Дивлюсь на телефон, і мене починає бісити, що еволюція UI прийшла до круглих аватарок, їх робити складно (бо фото ж прямокутні), так ще й зараз вони всі падлюки пливуть. Фото квітки вже живе, ніби вона в’яне і розквітає знову і знову і на неї дивитись просто нереально цікаво.
~ 3:00 ~4:00 - Сиджу, залипаю у фрактали. Думаю відволіктись від балачок і послухати музику. Одягаю навушники, а у мене з вчорашньої покурки лишився Боб Марлі в плеєрі. Боже, було таке відчуття, що сам Джа відпустив Боба на хвильку, він спустився з небес і почав мені співати. Через дію кислоти не міг нормально розібрати слів, але емоції пісень відчув відсотків на 250 точно. Це було щось неймовірне.
~ 4:00 ~ 5:00 - Починаємо збиратись і йти додому. Подорож назад здається дуже довгою, і Ліс виглядає так, ніби я вперше тут. Всі шляхи переливаються, в’ються, здаються довше, ніж вони є, всі рослини навколо живуть і дихають, а листя дерев не може не формувати фрактали.
Вихід в люди був дуже шумний і сліпучий, я намагаюсь виглядати нормально, але це не дуже виходить. Думаю моя посмішка до вух була дуже паливною, але мені було все одно. Провідник викликав нам таксі, і поки було нічого робити я подивився догори, на небо… Небо… Яке небо гарне, воно і так дуже гарним було в той день, а під кислотою… Це щось неймовірне. Я дивлюсь і мене переповнює така проста радість за те, що я можу бачити, НАСКІЛЬКИ прекрасно виглядають ці хмаринки там зверху, що я просто сиджу і залипаю на небо, поки чекаю на таксі. В таксі їду додому, слухаючи Боба, і дивлюсь на ці прекрасні хмари. Відчуваю себе самою щасливою людиною на Землі.
~5:20 - Заходжу у свій під’їзд, темно, він мені здається покинутим і порослим мохом, ніби тут вже років зо 20 нікого не було. Сміюсь з цього і їду в ліфті, залипаючи на текстуру дверей. Вдома малюнки на стіні здаються тривимірними, кожен колір трохи випирає на полотні, а текстуру холсту видно прямо крізь фарби.
Далі грав з друзями у всякі ігри, відчуваючи дуже плавне зменшення ефектів. Усе все ще пливе і я усюди бачу фрактали, але вони маленькі і виглядають вже не так ефектно, але все одно цікаво на них дивитись. Десь після годин 12 ефекти пішли в нуль.
Результат:
Речовина: 10/10
Сервіс та швидкість магазину: 10/10
Ефекти: 10/10
Довжина тріпу: приблизно 12 годин
Підводячи підсумок скажу, що це був неймовірний рекреаційний тріп. Особливо якоїсь філософії не отримав, але з цими візуалами цього якось і не хотілося, чесно кажучи.
~ 1:30 ~ 2:30 - Розмовляємо про абстрактні теми. Наприклад розмовляли про технології, Кіберпанк (2077), і про те, що коли з’являться повноцінні інтерфейси вводу в мозок, то перше, що зроблять, це таку хрінь, як зараз у мене робиться. Фрактал стає більшим, увесь ліс навколо стає як дзеркальний лабіринт, і фрактальне зображення стає дуже гарним, чистим, як ніби там справді нескінченний шлях з дерев. Також я цікавився, як Гоффман допетрав поїхати на велосипеді в такому стані, як я зараз. Я б перелякався всмерть думаю. Дивлюсь на телефон, і мене починає бісити, що еволюція UI прийшла до круглих аватарок, їх робити складно (бо фото ж прямокутні), так ще й зараз вони всі падлюки пливуть. Фото квітки вже живе, ніби вона в’яне і розквітає знову і знову і на неї дивитись просто нереально цікаво.
~ 3:00 ~4:00 - Сиджу, залипаю у фрактали. Думаю відволіктись від балачок і послухати музику. Одягаю навушники, а у мене з вчорашньої покурки лишився Боб Марлі в плеєрі. Боже, було таке відчуття, що сам Джа відпустив Боба на хвильку, він спустився з небес і почав мені співати. Через дію кислоти не міг нормально розібрати слів, але емоції пісень відчув відсотків на 250 точно. Це було щось неймовірне.
~ 4:00 ~ 5:00 - Починаємо збиратись і йти додому. Подорож назад здається дуже довгою, і Ліс виглядає так, ніби я вперше тут. Всі шляхи переливаються, в’ються, здаються довше, ніж вони є, всі рослини навколо живуть і дихають, а листя дерев не може не формувати фрактали.
Вихід в люди був дуже шумний і сліпучий, я намагаюсь виглядати нормально, але це не дуже виходить. Думаю моя посмішка до вух була дуже паливною, але мені було все одно. Провідник викликав нам таксі, і поки було нічого робити я подивився догори, на небо… Небо… Яке небо гарне, воно і так дуже гарним було в той день, а під кислотою… Це щось неймовірне. Я дивлюсь і мене переповнює така проста радість за те, що я можу бачити, НАСКІЛЬКИ прекрасно виглядають ці хмаринки там зверху, що я просто сиджу і залипаю на небо, поки чекаю на таксі. В таксі їду додому, слухаючи Боба, і дивлюсь на ці прекрасні хмари. Відчуваю себе самою щасливою людиною на Землі.
~5:20 - Заходжу у свій під’їзд, темно, він мені здається покинутим і порослим мохом, ніби тут вже років зо 20 нікого не було. Сміюсь з цього і їду в ліфті, залипаючи на текстуру дверей. Вдома малюнки на стіні здаються тривимірними, кожен колір трохи випирає на полотні, а текстуру холсту видно прямо крізь фарби.
Далі грав з друзями у всякі ігри, відчуваючи дуже плавне зменшення ефектів. Усе все ще пливе і я усюди бачу фрактали, але вони маленькі і виглядають вже не так ефектно, але все одно цікаво на них дивитись. Десь після годин 12 ефекти пішли в нуль.
Результат:
Речовина: 10/10
Сервіс та швидкість магазину: 10/10
Ефекти: 10/10
Довжина тріпу: приблизно 12 годин
Підводячи підсумок скажу, що це був неймовірний рекреаційний тріп. Особливо якоїсь філософії не отримав, але з цими візуалами цього якось і не хотілося, чесно кажучи.
Последнее редактирование:
